Липова Яна Олександрівна

Сучасні дослідники зазначають, що розповсюдження  насилля, тероризму, військових конфліктів  стає нормою в сучасному світі,  тому  актуальною проблемою сучасної освіти є розвиток морально-духовного світу учнів засобами прилучення  до культурної спадщини. «Ніякі закони історії або розроблені державою, ніякі сподівання  на майбутнє не виправдаються, якщо не буде піднятий загальний культурний рівень нашого життя, культурний «тонус»  нашого суспільства»,- вважав видатний вчений Д.С. Ліхачов. 

В ході сучасних суспільно-політичних процесів були знищені насамперед основи  суспільної свідомості. Перед суспільством постала проблема ціннісного нігілізму, екзистенціального вакууму та інші симптоми патології, які виникли  на грунті  зламу  ціннісної основи, смислового голодування та вивиху світосприйняття (2, 15).

Криза цінностей, світоглядна дезорієнтація  позбавляють молоде покоління можливостей сформувати міцний особистий фундамент, набути високого рівня самосвідомості  як рушійної сили самостворення людини. Усе це вимагає від кожного учбового предмета духовно-особистої спрямованості, коли вищою метою своєї роботи учитель бачить не лише суму знань, але і творення культурно-морального і цивільного фундаменту особи учня.

Створення відкритого освітнього простору, що припускає особовий розвиток кожного, здатність критично сприймати те, що відбувається, вдосконалення творчих здібностей і можливостей учнів, їх свободу у виборі перспектив особового зростання, пов'язано із залученням до культури в широкому розумінні, що можливо  через літературний розвиток особистості.

Мета досвіду - виявлення специфіки і змісту культурологічного аспекту викладання літератури в контексті  сучасного гуманітарного уроку

Для досягнення намічених цілей і перевірки висуненої гіпотези необхідно було вирішити наступні завдання:

- визначити зміст і пріоритетні напрямки  культурологічного аспекту викладання літератури в школі;

- виявити умови розвитку і збагачення ціннісних знань учнів в процесі вивчення творів російської і  зарубіжної  літератури  з урахуванням специфіки культурологічного підходу;

-визначити специфіку духовного спілкування на уроках літератури, розробити форми духовного спілкування для читачів-підлітків і старшокласників;

- уточнити послідовність досягнення духовних цінностей і простежити динаміку їх засвоєння в процесі роботи, що проводиться, в середніх і старших класах;

- експериментально перевірити ефективність запропонованої роботи над художніми творами в культурологічному аспекті вивчення;

- впровадити в практику шкіл культурологічний аспект викладання літератури з метою вдосконалення гуманітарної сучасної шкільної  освіти.

Словесна природа літературного твору обумовлює рух читача від слова до культури. При послідовній і поступальній системі занурення в культуру літературного твору учні входять на рівень діалогу з його творцем, з сучасниками письменника, з літературними героями, критиками, а також з читачами різних поколінь і епох.  

Затвердження  культурознавчого  аспекту в сучасній школі зумовлене рядом обставин:

відхід загальної середньої освіти від "знаниецентризма" до школи культуросообразной, де цінності духовної і матеріальної культури представлені найбільш цілісно; посилюється значущість літератури і мови у формуванні особової самосвідомості, духовної культури народу;

на сучасному етапі розвитку освіти все більше визнання отримує принцип комунікативності, пошуку шляхів визначення текстового матеріалу, на основі якого можливий і розвиток літературної мови учнів; широке включення відомостей про культуру людства  є гарною основою для формування комунікативної культури особи.

Учень – особа, яка не лише росте, але і шукає свій шлях пізнання істини. Щоб краху і помилок на цьому шляху було менше, йому потрібна допомога вчителя-наставника. Роль учителя літератури у формуванні ціннісних орієнтацій учнів в пізнанні світу і людини є визначальною.

В сучасній педагогічній практиці, як  точно  відмітив Ямбург, «проходить  процес  навантаження  пам’яті учня та нарощування його ерудиції, але не відбувається головне: реальне включення  молодої людини в контекст культури» (1, с. 7)

Література як учбовий предмет має в цьому плані широкі можливості. Художні твори містять в собі певний культурний компонент, а іноді і цілий пласт, який дозволяє залучити учнів  до  пізнання духовної спадщини людства. Духовні цінності завжди були рушійною силою творчої пристрасті художників слова. Ядром аналізу літературного  твору в сучасній  школі повинні стати авторське бачення світу і його емоційно-ціннісне відношення до цього світу, тобто його миропереживание. Ціннісний зріз твору дозволяє відкрити учням світ істинних і уявних цінностей, справжніх ідеалів і вищих символів, ключових сенсів і значень, які послужать їм життєвими орієнтирами.

Одна з важливих  задач шкільної освіти – формування життєвої позиції, яка базується на вдумливому та обережному відношенні к загальноосвітнім культурним цінностям. Сучасні методисти відмічають необхідність вивчення літератури та мови в  контексті культури. Літературний твір, який є фактом духовної культури народу, акумулює і в відображеному вигляді презентує факти інших культурних сфер – філософії, історії, політики, суспільного життя, архітектури, живопису,  музики.                  Таким чином, культурологічний підхід – підхід, направлений на вивчення  мови та літературних творів на тлі широкого культурологічного контексту, враховуючий, що літературний твір як факт культури відображає ознаки окремої культурної епохи, її філософські концепції, що суттєво розширює читацьке сприйняття, сприяє кращому осмисленню фундаментальних цінностей культури.

Залучення учнів до різних сторін культурної спадщини має і різні механізми його оволодіння. Передача знань здійснюється на основі комунікацій, умінь - в ході практичного спілкування, а передача цінностей - засобами духовного спілкування. Духовне спілкування є тим інструментом культури, "який пристосований для виховання людини, тобто для формування його ціннісної свідомості, його світовідчуття і світогляду, його стосунів до інших людей і самого себе" (165,299).

Духовне спілкування в середніх класах проходить у формі емпатичного  діалогу, який є першим ступенем духовного спілкування. Емпатичний діалог - це урок духовної співтворчості учителя і читача-підлітка, в руслі якого йде досягнення ціннісно-смислового світу художнього твору. У підлітковому віці емпатичне розуміння є найважливішою стороною моральної рефлексії учнів. Проте світ почуттів і думок героїв творів буде закритий для читача-підлітка без ціннісних знань. На уроках емпатичного діалогу йде відкриття, накопичення і збагачення ціннісних знань учнів. Уміння і навички, придбані на уроках емфатичного діалогу, готують хорошу основу для підключення старшокласників до учбового дослідження, що проводиться у формі інтегрованого  полілогу, де культурологічна проблема розглядається панорамно, силами творчих груп класу, які охоплюють усіх учнів.

Резюмуючи отримані дані в результаті тривалої науково-методичної і дослідно-експериментальної роботи, можна зробити наступні висновки:

1. Впровадження культурологічного аспекту викладання літератури в школі сприяє плідному входженню учнів в контекст культури через реалізацію основних його напрямів -аксіологичного, етнокультурного і морально-екологічного, забезпечують формування ціннісно-світоглядного стержня особи учнів.

Культурологічний аспект викладання забезпечує духовно-особову орієнтацію шкільного уроку літератури, формує в учнів систему ціннісних уявлень про світ і людину, які стають для них світоглядними орієнтирами. Ціннісні представлення і орієнтації формуються в процесі духовного  спілкування. Про сформованість ціннісної свідомості можна говорити тоді, коли у свідомості учнів виникає система ціннісних представлень, що виступають перевірочною мірою оцінки життєвих ситуацій. Треба відмітити, що орієнтація на цінність припускає уявлення про її складові.

У середніх класах учні освоюють ядро моральних понять, вони спостерігають за проявом одного і того ж морального почуття в різних площинах, з різною мірою прояву, вчаться визначати межі понять, розрізняти близькі, але не тотожні дефініції. Паралельно з досягненням доброчесностей  йде знайомство з  вадами  двох  полюсів зла: моральною і ворожою. Шлях пізнання етичних дефініцій через теоретичне визначення і додаток розгорнутого визначення до конкретного тексту виявився складним і мало цікавим для підлітка. Лише "ситуативне" визначення етичних категорій - підкреслення окремих ознак понять на матеріалі вчинків, роздумів героїв творів - природний і зрозумілий шлях для школярів. До абстрагованого сприйняття поняття необхідно переходити поступово через досягнення його багатогранності і взаємозв'язку з іншими дефініціями. Тільки тоді школяр зможе вивести формули етичного поняття, випробувати радість відкриття. Робота над формулою поняття в середній ланці і його визначенням в старших класах є обов'язковою, оскільки в них фіксуються найбільш суттєві ознаки морального і духовного явища. Залучення до доброчесності припускає знання того, що таке доброчесність. Етичне визначення має не лише філософсько-пізнавальний, але і морально-практичний сенс. Визначення стає засобом самовдосконалення, сприяючим усвідомленню почуття.

Культурологічний аспект викладання літератури в школі створює необхідні умови для організації особливого діалогу, на якому відбувається досягнення і збагачення учнів поняттями, що розкривають сенс моральних і духовних цінностей. Це уроки особливого психологічного резонансу, уроки-відкриття, уроки-прозріння, на яких юне покоління вчиться думати про речі вічні і серйозні. Одне з головних завдань сучасного уроку літератури - проникнення в ціннісний світ художнього твору, досягнення авторської шкали цінностей, його ідеалів і святинь, духовних принципів і норм моральності.

Духовне спілкування в середній ланці ефективно проходить у формі емпатичного діалогу, в руслі якого йде досягнення моральних цінностей на матеріалі біблейських легенд і притч,  творів  світової  класики і сучасної прози про живу природу. У старших класах йде ціннісно-світоглядне освоєння світу, тому досягнення фундаментальних і вищих духовних цінностей займає тут особливе місце. Старшокласників хвилює актуальність світу минулого, своєрідність світу сьогодення, перспективи світу прийдешнього. У ці уявлення про світ входять знання понятійних систем і цінностей багатьох культур.

Система емпатичних діалогів середньої ланки створює добротний фундамент для підключення старшокласника  до дискусійного діалогу, на якому йде дискусія з філософських і культурологічних проблем   художнього твору з опорою на збагачення ціннісних знань учнів. Дискусійний діалог - це урок-суперечка, метою якої є з'ясування і зіставлення різних точок зору, пошук і виявлення істини. В ньому беруть участь найактивніші і ерудовані читачі-старшокласники, що володіють навичками полеміки і аргументації. Ефективність дискусійного діалогу багато в чому визначається здатністю правильно формулювати питання і уміло на них відповідати.

Коли велика частина класу бере участь в дискусійному діалозі, він органічно переростає в урок інтегрованого полілогу-дослідження, де поставлена проблема розглядається панорамно, під кутом зору декількох аспектів, охоплюючи роботою усіх учнів класу. Кожна інтерактивна група пропонує увазі класу своє дослідження, працюючи в режимі полілогу як усередині групи, де висловлювання кожного пов'язано по сенсу і складає єдине ціле, так і класу в цілому, де зусилля усіх спрямовані на дослідження загальної проблеми. Атмосфера уроку пронизана особливим духом соборності, який являє собою справжнє духовне спілкування. В ході колективного дослідження множинність позицій, думок, точок зору спрямована в русло досягнення спільної мети дослідження.

Тільки інтегрований урок літератури дає учням можливість сприймати картину світу в її єдності і різноманітті. Структура інтегрованого уроку літератури завжди рухлива, вариативна і багатошарова. Вона виходить за рамки чотирьохетапної схеми традиційного уроку літератури, представляючи широкий вибір видів і форм для творчої діяльності учнів, що протікає у взаємозв'язку з духовним збагаченням їх внутрішнього світу. Інтегрований урок формує якісно новий тип читача-учня, якому властиві самостійна активність і радість дослідницького пошуку. Цей тип уроку призначений не лише для старших класів, потреба в ньому виникає в середній ланці, коли в поле аналізу потрапляє особа історичного або національного масштабу, ціннісний світ якої можна осягнути лише в контексті панорамного зрізу.

Культурологічний компонент - це і викладання літератури в контексті інших видів мистецтва, які можуть допомогти учням зрозуміти актуальність поставленої проблеми не лише для письменника, але і художників, музикантів, скульпторів інших країн.

Вкажемо деякі методи і прийоми при вивченні культурного аспекту художнього твору.

- Робота учнів з коментарями до художнього твору.

- Створення учнями історико-культурного коментаря до твору.

- Робота з культурознавчими і мистецтвознавчими тестами.

- Порівняння ілюстрацій, спектаклів, фільмів з художнім твором.

- Осмислення художнього твору через музичну інтерпретацію.

- Зіставлення творів різних видів мистецтв.

- Проведення спеціальних уроків "Занурення в епоху".

- Віртуальні екскурсії.

- Інтегровані завдання і проекти.

Інтегровані завдання розвивають здатність чути діалог мистецтв, культур, уміння брати участь в діалозі.

В процесі вивчення літератури з точки зору культурологічного підходу в учнів формуються також уміння знаходити і характеризувати історико-культурні факти, відбиті в літературних творах; використати історико-культурні коментарі до літературного твору і різні джерела інформації (довідкову, енциклопедичну літературу, засоби масової інформації, музеї, бібліотеки) для збагачення фонових знань.

Результатом поступового входження школяра в різні області художньої культури стає його здатність сприйняття тексту твору і творчості письменника, художника, композитора в контексті культури, що створила його, досягнення розуміння тексту твору літератури як динамічного і закономірного, такого, що розвивається в межах загальнокультурного процесу, що має у своїй основі естетичні цінності і  категорії, а також здатність старшокласників  до інтерпретації  літературного  твору в цьому  процесі.

У рамках культурологічного підходу на сучасному етапі учені розглядають освіту як найважливіший компонент культури і основний канал для її передачі підростаючому поколінню, бачать в освіті не лише засіб накопичення знань і формування необхідних навичок у учнів, але і передбачають досягнення більш високої мети - становлення особи зростаючої людини як носія  і творця культури.

Реалізація культурознавчого  аспекту у викладанні літератури має бути підкріплена систематизованим дидактичним матеріалом, який забезпечуватиме поетапне пізнання і усвідомлення культуроносної функції літератури.

Система завдань для реалізації культурознавчого аспекту у викладанні літератури знаходиться на етапі розробки і залишається одним з актуальних питань на сьогодні. 

Саме  визначення "культурологічний" припускає використання знань по культурі. Воно тісно пов'язане з освітою і вихованням. "Освіта і виховання - це ні  що інше, як оволодіння культурою, процес передачі її від одного покоління до іншого. Отже, культура означає залучення людини до соціуму, до суспільства" .

Читання і аналіз текстів, як діяльність, є творчість. А для того, щоб творчість здійснилася, треба розвивати духовний світ школяра. Саме цьому присвячені уроки культурологічної спрямованості, вони несуть в собі заряд творчості і духовності, дозволяють зробити художній твір зрозумілішим для  учнів за рахунок звернення до історико-побутових реалій минулих епох.

Для успішного втілення ідеї культурологічних уроків учителеві допоможуть наступні методи:

Метод творчого сприйняття (метод художнього читання)

Метод аналізуюче- інтерпретуючий (пошуковий, дослідницький)

Синтезуючий метод (реалізує подвійний аспект: мистецтво і наука у викладанні літератури).

У основі сучасних  культурологічних підходів до викладання гуманітарних предметів лежить усвідомлення нерозривності зв'язків в тріаді  мова - культура - суспільство, новий погляд на роль соціуму в становленні мовної особи.

Одним з прийомів роботи, що дозволяє реалізувати цілі формування культурологічної компетенції, є "етимологічні етюди" . Учні готують "етимологічні етюди" про слова Русь, Росія,  місто, село, вулиця, лікар і доктор, архітектор і архітектор, школа, гімназія і коледж та ін. Звернення на уроці до етимологічного аналізу завжди викликає інтерес підлітків, оскільки дозволяє подивитися на звичайні слова з незвичного боку, "підігріває" інтерес до слова, до вивчення мови, розширює лінгвістичний кругозір і сприяє формуванню культурознавчої компетенції. Результативний і інший прийом, що не вимагає застосування яких-небудь додаткових коштів шлях - попутні соціо- і лінгвокультурні коментарі до використовуваних на уроках текстів

Добрі результати в культурологічній освіті  дають уроки- дослідження . Наприклад,   дослідження фольклорних епітетів у билинах, допомагають дітям не лише побачити їх як найважливіший елемент стилістики народнопоетичного тексту, але і як яскравий засіб відображення світу, розкриття образу, як ціннісну характеристику билинних героїв

      На мій погляд, будь-який урок підготовки до твору - це не лише формування речеведческих навичок, але підготовка до розкриття душі, реалізація культурологічного підходу. На уроках російської мови, окрім багатого мовного матеріалу,  пропоную репродукції картин великих російських художників, майстрів пейзажу і портрета (І.І. Левітана, І.І. Шишкіна, В.М. Васнєцова, І.Е. Рєпіна, В.А. Сєрова), супроводжуючи кожну текстом мистецтвознавців.

Усвідомлення багатва та різноманіття світу в його матеріальних та духовних проявах неможливо  без діалога культур як засобу «формування вміння жити в багатонаціональній країні, толерантності, терпимості, поваги один до одного, гармонізації  міжнаціональних відносин».                                                                                         В межах культурологічного підходу на сучасному етапі вчені розглядають освіту як важливий компонент культури та основний канал для її передачі підліткам, бачать  в освіті не лише засіб накопичення знань та формування необхідних навичок у учнів, але і передбачають  досягнення більш високої мети – становлення особистості дитини та підлітка як носія та творця культури

Таким чином, на сучасному етапі розвитку суспільства головним призначенням мови та літератури як навчальних предметів є гуманізація  картини світу та усвідомлення системи культурних цінностей.  Це сприяє становленню ціннісного світосприйняття учнів, вибору гуманістичних ціннісних орієнтирів в пошуках сутті  життя.    Реалізації цієї педагогічної цілі сприяє використання вчителем культурологічного підходу до вивчення мови та літератури

Науково-теоретична база досвіду:

Засоби реалізації культурологічного підходу  в процесі викладання мови та літератури розглядаються в дослідницьких роботах Дейкіної А.Д., Муріної Л.А., Юлдашевої Л.В. (російська мова) та Т.Г. Браже, В.А.Доманського, Н.М. Свіріної та М.В. Черкезової (література).  В філософській та педагогічній літературі все активніше розглядається питання створення нового типу «культуросообразної» школи, головною задачею якої буде виховання «людини в культурі» і «людини культури». В культурологічному плані важливими є монографічні роботи визначних літературознавців: Ю.М. Лотмана, С.С. Аверинцева та М.М. Бахтіна

Стисла анотація досвіду:

Культурологічний підхід в системі гуманітарної освіти  в сучасних дослідах розглядається як комплекс прийомів, які забезпечують  аналіз будь якої сфери людського життя та діяльності крізь призму системо утворюючих культурологічних понять, таких як культура, культурні зразки, норми та цінності, особистість та соціум, культурна діяльність та інтереси.                                              Освіта в області мови та літератури в межах культурологічного підходу розглядається як частина культури, а навчання – як процес перетворення культурних досягнень людства в досвід конкретної особистості.                                                                    Читання та аналіз художніх текстів, як діяльність, є творчість. А для того, щоб творчість відбулася, потрібно розвивати духовний світ школяра. Саме цьому присвячені уроки культурологічного спрямування, які несуть в собі заряд творчості та духовності, дозволяють зробити художній твір більш зрозумілим для учнів за рахунок  звертання до історико-побутових реалій минулих епох.                                                                                                                                                                        Для успішної реалізації ідеї культурологічних уроків вчителю допоможуть наступні методи: метод творчого сприйняття (художнього читання), аналізуючи-інтерпретуючий (пошуковий, дослідницький), синтезуючий (реалізовує двійний аспект: мистецтво та наука у викладанні мови та літератури)                                                                                                  Методично данна проблема реалізується  засобами системи завдань з використанням матеріалів, які складають культурологічний контекст для засвоєння різноманітних дидактичних одиниць.                                                                                   Використовуючи культурологічний підхід в навчанні  та вихованні учнів, ми використовуємо  наступні ідеї: природа  літературного твору  зумовлює  процес   руху від слова до культури; при послідовній системі занурення в культуру літературного твору  учні входять  на рівень діалогу з його автором,  з сучасниками письменника, з літературними героями, з критиками, а також з читачами різних  поколінь та епох;  маючи   універсальні  засоби  впливу на особистість людини, література  може цілісно, системно впливати на інтелект, емоції, світосприйняття, загальну культуру кожного, хто долучається до її багатств, розвивати пізнавальні  здібності та  почуття  прекрасного.     В процесі вивчення мови і літератури з точки зору культурологічного підходу в учнів формуються також уміння знаходити та характеризувати  історико-культурні факти, які відображенні в літературних творах та мовних одиницях; використовувати історико-культурні коментарі до літературного твору  та різноманітні джерела інформації (довідники, енциклопедії, засоби масової інформації, музеї, бібліотеки) для збагачення фонових знань.                                                            Культурологічний компонент – це і викладання літератури в контексті інших видів мистецтва, які можуть допомогти  учням зрозуміти актуальність поставленої проблеми не лише для письменника, але і художників, музикантів, скульпторів та інших творців різних країн.                                                                                                                                                                  У описі досвіду розглянуті основні способи читацької діяльності  в рамках  культурологічного  уроку, серед яких треба відмітити

1.      Встановлення символіки імен, прізвищ персонажів. Це завдання  спонукає учня до читання, викликає асоціативні зв’язки

2.      Пошуки відповіді на проблемне питання, використовуючи матеріал творів різних видів мистецтва

3.      Робота з коментарями до художнього твору

4.      Порівняння ілюстрацій, спектаклів, кінофільмів з художнім твором

5.       Осмислення художнього твору через музикальну імпровізацію

6.      Театрально-ігрова діяльність

7.      Аналіз епізоду художнього твору

8.      Біографічний аналіз  художнього твору

9.      Віртуальні екскурсії

10.   Оформлення ескізу пам’ятника  літературному герою

11.  Лист автору  та інші

Таким чином, різноманітні способи читацької діяльності в рамках культурологічного уроку  дають учню можливість зрозуміти художній твір як частину духовної культури конкретної епохи (в межах історико-культурного аналізу) та  воспроізвести  культурний контекст, виявити  культурні традиції (герменевтичний аналіз)

Системне використання культурологічного підходу до вивчення мови та літератури дозволяє             сформувати в учнів систематизовані уявлення про навколишній світ, суспільство та людей; ціннісне відношення до біосфери, науково-технічних нововведень та культурних інновацій; готовність до раціонального природовикористання; здорового способу життя та безпечної поведінки

оволодіти  учням  основами  наук, сформувати в них готовність до безперервної освіти, трудової діяльності, самостійного життєвого вибору   та адаптації в соціумі,  відповідальної участі в життєдіяльності родини, суспільства, держави

Засвоєння учнями культурологічної компетенції дозволяє їм приймати участь в роботі МАНу, займати призові місця на районних та обласних олімпіадах  з російської мови та літератури та «Юних знавців Біблії»

Матеріали досвіду були розглянуті на засіданнях методичного об’єднання ліцею та шкіл району,  практичне використання  досвіду  щорічно представляється у відкритих уроках для слухачів ЗОІППО та вчителів ліцею (в рамках методичного тижня),  конспекти уроків знаходять відображення в ліцейському альманасі «Сила шкільних традицій»

1.  Доманский, В. А.  Литература  и  культура:  культурологический  подход  к изучению  словесности  в  школе:  учеб.  пособие  /  В. А. Доманский.  –  М.:  Наука: Флинта, 2002. 

3.  Бахтин, М. М.  Эстетика  словесного  творчества  /  М. М. Бахтин;  сост. С. Г. Бочаров. – 2-е изд. – М.: Искусство, 1979..

 Айзерман Л.С. Уроки нравственного прозрения. М.: Просвещение, 1983.- 186 с.

Архангельский A.M. Ценностные ориентации и нравственное развитие личности. М.: Педагогика, 1978. 232 с.

Асмус В.Ф. Чтение как труд и творчество / Вопросы теории и истории эстетики. М.: Искусство, 1968. С. 55-70.

Лихачев Б.Т. Педагогика. М.: Педагогика, 1993. 322 с.Лотман Ю.М. Культура и взрыв. М., 1992.-326 с.

Маранцман В.Г. Интерпретация художественного произведения как технология общения с искусством // Литература в школе. 1998, №8. С. 91.

Свирина Н.М. культурный контекст на уроках литературы. СПб.: "Глагол", 1999.- 152 с.

Ямбург В.А. Школа для всех. Адаптивная модель. М.: Новая школа, 1997.-352 с.
1. Доманский В. А. Литература и культура: Культурологический подход к изучению словесности в школе: Учебное пособие. – М.: Флинта: Наука, 2002
2. Лотман, Ю.М. Беседы о русской культуре: Быт и традиции русского дворянства (ХVIII-ХIХ века). — СПб.: Искусство, 1994.
3. Федосюк, Ю.А. Что непонятно у классиков, или Энциклопедия русского быта XIX века. — М.: Флинта: Наука, 2007.
4. Черкезова М.В. Культуроведческий аспект литературного образования. // Журнал «Русская словесность», № 3, 1998 г., стр. 32